За 12 кілометрів від села Городище розташована залізнична станція Бахмач і районний центр Бахмацького району.
В історико – економічному нарису про село Городище Бахмацького району на Чернігівщині розгорнуто в часі – від давнини до сьогодення – достовірну
розповідь на підставі архівних документів та переказів старожилів про життя одного із сіл України , яке знаходиться в оточенні історичних міст Батурина, Бахмача, Борзни та розташоване воно в двох кілометрах від траси Київ – Москва. Облюбувало воно береги колись тихоплинної річки Доч, яка голубою стрічкою охоплює його з північного боку поповнюючи свої води із річечки Розсоч, що йшла через центр, а нині ледь животіє, гублячись серед луків на окраїні села.
Першими поселенцями були мужні і безстрашні люди ,які як звичайно обирали собі місця біля річок, що були основними шляхами пересування і разом надійними оборонними рубежами.
За тисячолітню історію воно зазнавало неймовірних гонінь та мук – людей завойовували, катували, морили холодом і голодом, але в найскрутніші часи вони всім серцем відчували рідну землю й боронили, захищали її від підступних зазіхань, відчуваючи під ногами благословенне тепло нашої землі-годувальниці.
Радянська влада на селі була встановлена в перші місяці 1918 року.
У січні 1921 року за ініціативою голови ревкому було організовано групу по створенню комітету незаможних селян. До комітету незаможних селян було залучено 125 чоловік. Комітет одразу ж приступив до розподілу землі . Поміщицькі, куркульські та церковні землі були поділені між бідняками села.
У селі Городищі був організований у 1929 році перший колгосп «Червоний лан».
Колективізація була завершена у 1934 році створенням колгоспу імені Ворошилова. У селі Городище було створено чотири колгоспи : «Червоний лан»,»14-тиріччя Жовтня», « 2-га п'ятирічка», ім.. Петровського.
Мирну працю села і його мешканців порушили фашисти 22 червня 1941 року, які напали на нашу країну. Про початок війни в селі Городище дізналися на Петра 12 липня, загальною мобілізацією. Населення с. Городище взяло активну участь у боротьбі проти фашистської навали. Понад 857 односельців пішли в ряди захисників Вітчизни. На території сіл Батуринського району була сформована 216 стрілецька дивізія, яка брала участь у боях на півдні України.
У роки семирічки 1959-1966 років продовжувалось розпочате укрупнення колгоспів. 1 березня 1960 року обидва колгоспи («Червоний лан» і ім.. Петровського ) було об'єднано в колгосп «Зоря комунізму».В 1970 році село було повністю електрифіковано.
У 1973 році в День Перемоги на відзначення 30-річчя визволення села від німецько-фашистських загарбників було споруджено 12-ти метровий обеліск як данина пам»яті земляків, які не повернулися з фронтів Великої Вітчизняної війни. На ньому викарбовано 266 імен односельців.
14 лютого 1992 року колгосп «Зоря Комунізму» реорганізований у колгосп «Зоря».
23 березня 1993 року колгосп «Зоря» реорганізований в КСПП «Зоря».
6 березня 2000 року на базі КСПП «Зоря» був створений сільськогосподарський кооператив «Зоря».
СВК «Зоря» був реорганізований у СТОВ «Зоря», 6 лютого 2011 року, а 7 грудня 2005 року СТОВ «Зоря» був реорганізований у ТОВ «Розсоч».
5 вересня 2007 року ТОВ «Розсоч» приєднався до ТОВ СП «Агродім» і з 13 березня 2008 року ТОВ «Розсоч» припинив своє існування.
В 2004 році за рішенням громади у селі Городище було відкрито церкву.
У селі запрацювали приватні торговельні підприємства, які забезпечують городищан товарами першої необхідності продуктами харчування.
В 2007 році проведено газифікацію.
Історія села Часниківка
За тисячолітню історію воно зазнавало неймовірних гонінь та мук – людей завойовували, катували, морили холодом і голодом, але в найскрутніші часи вони всім серцем відчували рідну землю й боронили, захищали її від підступних зазіхань, відчуваючи під ногами благословенне тепло нашої землі-годувальниці.
Хоча точних відомостей про заснування села немає, але , за народними переказами і скупими архівними джерелами, можна здогадуватись , що виникло воно в ХУІІ столітті. В той час наші хутори Мацько- Іванівський та Субото - Кочманівщина були в підпорядкування с. Шаповалівки.
З кінця ХУІІ ст.. Шаповалівкою володіли сотники Ніжинського полку.
Перша школа в селі Часниківка з»явилася в 1914 році - приватна початкова школа.
В період суцільної колективізації 1929- 1932 рр. було організовано в селі колгосп «Червоний комунар». Проте переважно більшість селян не хотіли вступати до колгоспу. Заможних селян називали куркулями. Їх розкуркулювали, висилали на Соловки та в Сибір , розстрілювали.
В колгоспах люди працювали важко, майже не було ніякої механізації, все робили вручну. Поступово життя в колгоспах налагоджувалось. Колгоспи підтримувала держава, вони кріпли,розвивалися. Мирну працю села і його мешканців порушили фашисти 22 червня 1941 року.
11 вересня 1941 року німці захопили Шаповалів ку і незабаром вступили в село Часниківка. 133 наших односельців пішли в ряди захисників Вітчизни, 79 з них не повернулося з фронтів Великої Вітчизняної війни. Решта населення теж готувалось до захисту країни від фашистів. Жителі села були мобілізовані в трудову армію – на риття протитанкових ровів. Німецька авіація щодня налітала, бомбила, обстрілювала ешелони з боєприпасами та технікою , які стояли на станції. ( Через село Часниківка проходить залізниця Бахмач – Гомель). Одним із героїв , який врятував село від загибелі був М. Кримський. 20 вересня 1941 року він ризикуючи своїм життям відтягнув палаючі вагони за село.Село було врятовано, але сам М.Кримський загинув. На місці де він загинув та його й поховано, а пізніше поставили пам'ятник.
З 1956 року х. Субото –Кочманівщина було перейменовано в с. Червоне, Борзнянського району,Шаповалівська сільська рада.
З 1965 року с. Червоне, Борзнянського району перейменовано в с. Часниківка і Переведено до Бахмацького району.
В 1972 році – побудовано асфальтно- бетонний завод Борзнянського ДРСУ – 5. Дуже інтенсивно працював він в 80 роках. Пам»ятаємо черги машини, скільки робітників там працювало. Звичайно екологією було важке, свою роботу припинив завод .
В 1975 році розпочато будівництво Часниківської виробничої дільниці Бахмацького райавтодору. Був на території нашого села і буряко-приймальний пункт Носівського цукрового заводу ( 2008 р. припинив свою діяльність).
Колгосп «Червоний комунар» в селі Часниківка був до 1975 року. В цьому році його було розформовано і с. Часниківка стала бригадою № 3 колгоспу «Зоря комунізму» с. Городище.
3 березня 2008 року пайовики с. Часниківка віддали в оренду свої паї ТОВ СП «Агродім».
На даний час в с. Часниківка залишились :
- ШЧ-8 Бахмацька дистанція сигналізації зв»язку;
- Щорська дистанція колії
- ПЧЛ - лісозащита
- Конотопське відділення залізничних перевезень
На території села є пам'ятники :
Г. Болдирєву , двом невідомим солдатам, а в 1995 р. побудовано пам'ятник нашим односельцям визволителям.
